Нестеров Михайло Васильович


19 травня 1862 Уфа – 18 жовтня 1942 Москва.

 

Народився в Уфі 19(31) травня 1862 р. в купецькій сімї.

Отримав вищу художню освіту в Московському училищі живопису, скульптури та зодчества (1877-1881 і 1884-1886), де його наставниками були В.Г. Перов, А.К. Саврасов, І.М. Пряшников, а також в Академії художеств (1881-1884), де навчався у П.П. Чистякова. Мешкав переважно в Москві, а найпродуктивніші роки (1890-1910) провів в Києві. Неодноразово бував в Західній Європі, зокрема у Франції та Італії, багато працював у Підмосков’ї (Абрамцеве, Троїце-Сергіїва лавра та їх довкілля). Був членом «Товариства передвижників».

 

Якщо ранні його історичні картини  ще по-передвижницькому сюжетно-побутоописові, то згодом ніби йдучи слідом за В.М. Васнецовим, він посилає в своїх образах фольклорні риси («За приворотним зіллям», 1888), атмосферу релігійної легенди («Пустельник», 1888-1889). Під впливом французького символізму (П. Пюві де Шаван, і особливо Ж. Бастьєн-Лепаж) Нестеров підкреслює ідилічно-задушевну єдність своїх героїв і навколишньої природи. Таке знамените «Видіння отрокові Варфоломеєві» (майбутньому Сергієві Радоніжському; 1889-1890), написане поблизу Абрамцевого, - картина, де почуттям чудесного пройняті нарівно і фігури і типово середньо руський пейзаж. З цих літ художник активно працює і в сфері релігійної монументально-декоративної творчості: розписи Володимирського собору в Києві (1890-1895), де Нестеров виступив прямим продовжувачем васнецова; мозаїки та ікони церкви Спаса на крові в Петербурзі (1894-1897), розписи храму Олександра невського в Абастумані (1902-1904), Покровського храму марфо-Маріїнської обителі в Москві (1908-1911). Тут закріплюється традиція «церковного модерну», що наповнює канонічні церковні сюжети глибоким лирізмом.

 

Роботи художника:
Святий Кирил
Святий Мефодій
Богоявлення
Святий Борис
Святий Гліб
Юнак
Богородиця
Іісус
Юнак
Старець
Богородиця
Іісус